Низові донські та запорізькі козаки аж до початку XIX століття говорили і російською (слов'янською), і татарською (тюрською). Багато тюркських слів і виразів залишилися в козацькому діалекті до теперішнього часу.
Бала́чка (від укр. балакаті — розмовляти, базікати) — сукупність говірок козаків Дону та Кубані, що відносяться до степових діалектів південно-східної говірки української мови.
козаки; польський. kozacy – імовірно від тюркського слова, що означало “віддалека, вільна людина”) – етносословная і субетнічна група російських та інших східнослов'янських народів. За деякими оцінками – народ. Вважають, що в основі субетносу в Росії переважали росіяни.
Донці наймалися на службу російським царям, запорожці служили Великому князівству Литовському, а згодом — Речі Посполитій. Приєдналися до Російської імперії донські та запорізькі козаки також майже одночасно наприкінці XVII ст.