І тут пояснення дуже просте: по-перше, це золота класика, гордість нашої країни, яка, до речі, була обов'язковою програмою для всіх іноземних делегацій. По-друге, “Лебедине озеро»надавало певну гіпнотичну дію своїм відривом від реальності, казкою наяву, одночасно смутком і красою.
Уряд намагався максимально захистити громадян з інших регіонів від подій тих серпневих днів, тому по телевізору транслювали тільки горезвісне «Лебедине озеро». У такий спосіб народу перекрили інформаційний кисень, боячись масових заворушень у всій країні.
У СРСР та пострадянському просторі демонстрація по телевізору «Лебединого озера» на сцені Великого театру стала вірною ознакою серйозних політичних подій у країні. Цей балет показували по телевізору у дні жалоби та похорону Генеральних секретарів ЦК КПРС Брежнєва, Андропова, Черненка.