Предки даргінців входили до складу Кавказької Албанії, а потім союзу племен гунів та Хазарського каганату. Перша згадка етноніму «даргінці» відноситься до XV ст. На початку ХІХ ст.
Здавна даргінці займаються скотарством, землеробством, обробкою дерева, каменю, шкіри та вовни, вишивають золотими нитками та шовком. У селі Сулівкент займаються гончарною справою. Даргінці обробляють метали, поширена у них гончарна, мідночекана, бронзолітійна та ковальська справа.
Даргінці розмовляють даргінською мовою, що відноситься до нахсько-дагестанської гілки північнокавказької родини мов. Даргінський мова розпадається на безліч діалектів, серед яких — акушинська, урахінская, цудахарська, кайтазька, кубачинська, чирагська, мегебська та ін.