Рибалка дратує, що Сотников погодився. Адже фактично те, що він пішов хворий на це завдання, їх і підвело.
– Що турбує Рибалка? – А Сотнікова? (Підвів, краще б обізвався, відвів би німців на себе). – Що жахнуло Рибака, коли побачив Сотнікова, повернувся після допиту? (Петро: «Звірі».)
– Що спонукало Рибака повернутися до пораненого Сотникова? (Рибалці так просто було піти – навряд чи наздоженуть. Вся непривабливість його колишнього наміру стала настільки очевидною, що він «опустився край відважно»). Чи не сила внутрішнього переконання, взаємовиручки в бою, а думка про відповідь, «страх за своє життя».)
Зимової ночі, ховаючись від німців, кружляли полями та перелісками. Рибалка та Сотників, які отримали завдання добути продовольство для партизанів. Рибалка йшов легко і швидко, Сотників відставав. Йому взагалі не слід було вирушати на завдання — він занедужав: бив кашель, паморочилося в голові, мучила слабкість.